МІЖ ПЕРШИМ КРОКОМ І СТРИБКОМ

У багряному просторі кольору вечірнього сонця час тече інакше — одночасно повільно і дуже швидко, залежно від того, на якому ярусі ти зараз перебуваєш. Тут співіснують різні світи: той, що ще тільки вчиться ходити, і той, що вже давно вміє літати.
Драбинка — це не просто підйом. Це кордон між двома вимірами, де внизу пахне молоком і казкою, а вгорі — свободою і власними секретами. Біле зайченя стоїть осторонь і все бачить, але нікому не розповідає.
Оранжеві стіни не кричать — вони тримають. Тримають сміх, що розлітається по кімнаті, теплу вагу сонного малюка, тихе дихання того, хто вже спить нагорі, і м'які лапи того, хто просто вирішив, що це його місце теж. Між першим кроком і стрибком — ціле дитинство. І воно живе саме тут.