МАЛЕНЬКИЙ АДМІРАЛ

Відпливай, маленький адмірале, назустріч ночі, що пахне сіллю та зорями, — десь на межі яви і сну вже розгортається карта незвіданих морів, намальована лише для тебе, і кожна хвиля стає рядком казки, яка гойдає корабель твоїх мрій у бік далеких, ще безіменних берегів. Місяць запалює ліхтар на щоглі уяви, і тепле сяйво веде крізь туман у царство, де живуть кити-мандрівники та острови з цукрової пінки, а твій маленький компас завжди показує туди, де ховаються скарби дитячих див. Вітер шепоче забуті пісні моряків, і ти, сміливий капітане, тримаєш штурвал власної ночі впевненою рукою, поки морська зірка лягає на долоню, наче обіцянка нової пригоди до ранку, а хвилі шепочуть колискову мовою, зрозумілою лише тим, хто вміє мріяти по-справжньому.
І поки місто спить, твій корабель тихо відпливає у море фантазій, залишаючи за кормою слід зі срібного пилу, — спи, маленький адмірале, попереду ціла ніч відкриттів, які чекають, щоб стати найкращою історією твого дитинства.