ВИШНЕВИЙ ВЕЧІР

У кімнаті, де вечір фарбує стіни в кольори стиглої вишні, живе тиха дівоча душа, ніжна й щира, мов перший весняний первоцвіт. Тут на підлозі стелиться килим-галявина, зіткана з давніх візерунків, що пам'ятають бабусині казки, розказані пошепки. Плетена колиска мрій погойдується в кутку, чекаючи на нову історію, яку варто розповісти ляльці перед сном. Виноградна лоза обіймає простір теплом бабиного літа, коли сонце ще ніжне, а повітря пахне яблуками й прощанням із серпнем. Сміх тут переплітається з пошепки довіреними таємницями, а нудьга ніколи не знаходить сюди дороги. І кожен вечір розгортається, наче нова сторінка казки, яку хочеться читати знову і знову.