МАЛЕНЬКА САВАНА

Там, де трава торкається неба і вітер пахне свободою, починається савана дитячої уяви. Маленький дослідник іще не знає назв усіх зірок, але вже відчуває — десь там, за обрієм, живе щось велике і добре. Леопард ковзає між тінями акацій — плямистий, безшумний, наче сама савана навчилася рухатися. Дитина дивиться і завмирає: ось воно — справжнє, без прикрас, дике і прекрасне одночасно. Жирафи схиляють голови до води, леви дрімають у золотавій траві, а леопард зникає так само раптово, як з'явився.
Савана не лякає — вона приймає, розгортається навстріч, як обійми когось, кого давно чекав. Тут мрії не потребують дозволу — вони просто є, великі й теплі, як африканський захід сонця. І коли вечір забарвлює небо у помаранчеве і землисте, маленька савана засинає — тиха, сповнена снів про те, що чекає за наступним пагорбом.