МАЙЖЕ НАЯВУ

У цій кімнаті реальність поводиться трохи інакше — дозволяє собі дивні форми, несподівані рими й краплю прекрасної нелогічності. Тут серйозне легко сусідить із кумедним, графічна строгість — із м’якістю, а мистецтво стає частиною дитячої гри. Простір не розповідає готових історій, а залишає місце для власних — тих, що народжуються з одного погляду, випадкової думки чи чудернацької деталі. Тут можна бути тихою мрійницею сьогодні й невтомною вигадницею завтра. І, можливо, саме так виглядає дитинство, коли йому не встановлюють меж: трохи химерне, дуже особисте й завжди живе.