СНОВИДІННЯ ПАВИЧА

У країні, де вечір фарбує стіни в кольори теплого бурштину, оживає казка про синього павича, що ховає у своєму пір'ї цілі сузір'я. Щоночі він розправляє крила кольору стиглого меду й індиго, і кімната перетворюється на сад його снів. Плетені ліхтарі гойдаються під стелею, наче гнізда казкових птахів, розсипаючи м'яке світло на кожен куточок простору. Золоті двері, оздоблені червоними китицями, ведуть у потаємну скарбницю, де живуть спогади про сонячні дні та подорожі, яких ще не було. Дерев'яний коник дрімає у кутку, чекаючи на ранок, коли знову можна буде мчати крізь безмежні прерії уяви. Плетені кошики на стіні зберігають шепіт вітру, що долетів з теплих країв, де народжуються найкрасивіші сни. М'яке проміння вечірнього сонця торкається візерунчастої тканини, і кімната ніби дихає казкою, зітканою з тепла і ніжності.
І поки місто засинає, ця кімната залишається порталом у казку, де мрії набувають кольору й форми, чекаючи, щоб їх прожили знову й знову.